В розділі "Каталог файлів" містяться: 5. План роботи на 2011-2012 н.р.
Презентація 1. Моніторинг роботи з обдарованими учнями
Презентація 5. Педрада "Урок у контексті парадігми креативної освіти"
Презентація 6. Як створити презентацію
В розділі "Каталог статей" міститься: Наказ "Школа майбутнього - якою їй бути"
Наказ "Про виконання навчальних планів"
Науково-методична проблема
області «Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості»,
району «Якісна освіта – запорука розвитку креативної особистості»,
школи «Удосконалення моделі школи, що керує знаннями як закладу креативної освіти»
Завдання школи як креативного закладу
Створення освітнього середовища з гнучкою системою форм організації навчально-виховного процесу, відповідно до здібностей, навиків, потреб учнів.
Провідні ідеї
Створення моделі школи, яка досягає нової якості освіти шляхом формування особистості-менеджера своєї долі з нестандартним мисленням, що керує власними знаннями, уміє навчатися впродовж життя, яке перебуває у стадії постійних змін.
Особистісно-орієнтований підхід, який передбачає людино-центричні, демократичні засади управління навчальним закладом, активізує, стимулює діяльність педагога до запровадження інноваційних технологій розвитку творчих здібностей учнів, а вже той переносить цю діяльність на урок.
Очікувані результати
Становлення учня як соціально зрілої творчої особистості із здатністю нестандартно мислити, приймати рішення у складних життєвих ситуаціях, адаптуватися у світі швидких змін.
Формування особистості із стійкою громадською свідомістю, високими духовними цінностями, умінням спілкуватися і поважати думку інших людей.
Ключовою підсистемою у школі є науково–методична, яка спрямована на формування особистості педагога, якому притаманні такі риси:
постійне самовдосконалення;
здатність працювати у команді, поширюючи індивідуальні знання;
наявність базових знань з технологій навчання;
послідовний, принциповий і вимогливий.
Концептуальні положення організації науково-методичної роботи мають бути:
модернізація науково-методичної роботи через функціонування кафедр, методичних об’єднань, творчих груп, динамічних груп;
спрямування методичної роботи на постійне самовдосконалення, самонавчання;
опанування вчителями інноваційних технологій, спрямованих на особистісно-орієнтоване навчання і виховання;
Основні форми методичної роботи
Індивідуальна робота в школі (діагностування, співбесіди з педагогами) досить динамічна. Вибір конкретної з них залежить від педагогічної культури вчителів, морально-психологічного клімату в шкільному колективі, матеріально-технічних можливостей школи, інноваційної відкритості та активності вчителів та керівників школи. Вона є складовою самоосвіти вчителя, здійснюється за індивідуальними планами з урахуванням його професійних потреб, результатів взаємооцінки, рекомендацій керівництва школи, досвідчених педагогів. Змістом її є систематичне вивчення психолого-педагогічної, наукової літератури, участь у роботі шкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, розробка проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи, проведення експериментальних досліджень та ін.
У процесі самоосвіти педагог має подбати про зв'язок змісту індивідуального плану з проблемою формування в учнів економічного, соціального та екологічного мислення, удосконалення знань та умінь, необхідних для успішного викладання певного навчального предмета, підвищення власної педагогічної майстерності, ефективність самоосвіти залежатиме від того, наскільки педагог буде послідовним у своїх стараннях. Важливим є постійне ускладнення змісту і форм роботи над формуванням світогляду для сталого розвитку, забезпеченні конкретних його результатів. Слід зауважити, що проблема самоосвіти полягає, передусім, у відсутності відповідно відведеного часу для даної роботи. Учитель вивчає, практично осмислює, досліджує, вносить відповідні корективи, забезпечує особисте професійне зростання у вільний від роботи час. Чому б не зробити так, щоб методичні години були складовими учительської ставки (тобто з 18 тижневих годин 15 – навчальних годин, 3 – методичні).
Групові форми роботи:
кафедри;
методичні об'єднання;
творчі групи;
теоретичні семінари;
психолого-педагогічні семінари;
семінари - практикуми;
педагогічні читання;
тренінги.
Методична робота здійснюється за такими напрямками:
1. Поглиблення філософсько-педагогічних знань. Спрямоване на вивчення педагогічної теорії та методики навчання й виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета й методики його викладання.
2. Вивчення принципів розвитку української національної школи. Передбачає збагачення педагогічних працівників надбаннями української педагогічної думки, науки, культури, вивчення теорії та досягнень науки з викладання конкретних предметів, оволодіння сучасними науковими методами, освоєння оновлених програм і підручників.
3. Освоєння методики викладання додаткових предметів, спецкурсів, спрямованих на реалізацію ідей сталого розвитку. Охоплює вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, дидактичних матеріалів.
4. Систематичне інформування про нові методичні розробки. Полягає у систематичному вивченні інструктивно-методичних матеріалів стосовно змісту і методики навчально-виховної роботи.
5. Оволодіння науково-дослідними навичками. Сприяє формуванню дослідницьких умінь, організації власного теоретичного пошуку, аналізу та оцінювання результатів педагогічних досліджень.
Завдання науково-методичної роботи у школі:
сприяти збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками;
молодим учителям переймати майстерність у більш досвідчених колег;
продовжувати роботу щодо навчання вчителів методики проведення занять за тематикою школи, що керує знаннями;
постійно знайомити з новими педагогічними ідеями, педагогічними технологіями, спрямованими на обґрунтування цілеспрямованої праці на захист довкілля, зміну особистого стилю життя задля виховання учнів екологічно свідомими, обізнаними й активними членами суспільства.
ФУНКЦІЇ науково–методичної роботи полягають у визначені системи заходів, спрямованих на досягнення найкращих результатів (планування);
у діяльності з удосконалення структури і змісту методичної роботи (організаційна);
у регулярному вивченні співвідношення між рівнем компетентності педагогів, що виявляється в узагальненому результаті їх праці, та вимогами суспільства до якості роботи працівників освіти (діагностична);
передбаченні знань та умінь, необхідних педагогам у майбутньому (прогностична);
виробленні принципово нових положень навчально-виховної роботи, у формуванні, експериментальній перевірці та впровадженні передового досвіду (моделююча);
відновленні частково забутих або втрачених учителями знань після закінчення навчального закладу (відновлююча);
виправленні недоліків у діяльності педагогів, пов'язаних з використанням застарілих методик (коригуюча);
інформуванні, агітації педагогів щодо впровадження досягнень науки, передового досвіду (пропагандистська);
налагодженні й підтриманні зворотного зв'язку, в оцінюванні відповідності наслідків методичної роботи завданням та нормативним вимогам (контрольно-інформаційна).
